Векторна графіка представляє зображення як набір геометричних примітивів. Зазвичай як вони вибираються крапки, прямі, кола, прямокутники, а також як загальний випадок, сплайни деякого порядку. Об'єктам привласнюються деякі атрибути, наприклад, товщина ліній, колір заповнення. Малюнок зберігається як набір координат, векторів і інших чисел, що характеризують набір примітивів. При відтворенні об'єктів, що перекриваються, має значення їх порядок.
Зображення у векторному форматі дає простір для редагування. Зображення може без втрат масштабуватися, повертатися, деформуватися, також імітація тривимірності у векторній графіці простіша, ніж в растровій. Річ у тому, що кожне таке перетворення фактично виконується так: старе зображення (або фрагмент) стирається, і замість нього будується нове. Математичний опис векторного малюнка залишається тим самим, змінюються тільки значення деяких змінних, наприклад, коефіцієнтів. При перетворенні растрової картинки початковими даними є тільки опис набору пікселів, тому виникає проблема заміни меншого числа пікселів на більше (при збільшенні), або більшого на менше (при зменшенні). Простим способом є заміна одного пікселя декількома того ж кольору (метод копіювання найближчого пікселя: Nearest Neighbour). Досконаліші методи використовують алгоритми інтерполяції, при яких нові пікселі отримують деякий колір, код якого обчислюється на основі код квітів сусідніх пікселів. Так само виконується масштабування в програмі Adobe Photoshop (білінійна і бікубічеськая інтерполяція).
Разом з тим, не всяке зображення можна представити як набір з примітивів. Такий спосіб уявлення хороший для схем, використовується для масштабованих шрифтів, ділової графіки, дуже широко використовується для створення мультфільмів і просто роликів різного змісту.
